Думав, що це гра — а виявилось, що це архітектура. Кожна карта — речення. Кожен став — строфа у тиші. Я не виграв — я просто з’явився з мiрною напругою. Ти не потребуєш щаслив’я — тобі чекаєш сили душі? Загляни в інший світ: де цифровий шум співається без жарту… лише через мовчання.

Це не гра — це ритуал. Я думав, що монети — це заробіток, але ні! Це просто світло від фонарів на паперовому рисі… Поки ти клацнув «став», ти не кидав кубиками — ти запальовував душу. Моя бабуся вже не збагається чармами — вона зберігає спогади. А де ж бенк? У Києві! Хто ще хоче стати цілим? Клацни — і будь світлом для своєї душі.