Чи чув ти щастя в грі?

Було 3:17 ранку. Місто за вікном було безголосним — ні сирен, ні сміху, лише жужання далекого трафіку й м’яке свтло екрана.

Я ввімкнув Furong Feast, не щоб перемогти, а щоб почути щось.

Не радощі. Не збудження. Лише присутність.

Пам’ятаю, мене навчали: «Грай з іншими». Але чому грати самому — це не самотність? Чому кожна ставка у темряві — це розмова з собою?

Ритуал починається о п’ятнадцяти хвилинах

Щось священне у запуску гри вночi. Немає розсувань. Немає показу. Лише ти й поле.

У Furong Feast кожний розподiл карт нагадує лампадку у храмi — м’якi золотi, криваво-червонi патерни, як прапорцi Китаїньської Великої Новинки над стародавнiми вулицями.

Я не знаю, чому сьогоднi обрав «Ночь Судьбових Биком». Можливо, через назву — так начебто старий стих шепочеться часом.

Але найбльше здивування: я думав не про шанси чи стратегii. Я пам’ятав історii материнських вечорах пдимим свтлом — як щастя не знаходять; його закликають.

Стратегiя — це не перемога

Інструкцiя каже: «Ставте на Банкера — у нього бiльшi шанси». Так, математично… Але що станеться, коли перестати бачити це як числа?

А що як кожну руку сприйматимеш як видих? Перша рука: спокойна. Друга: тривожна. Третя: сподвання. Четверта: розчарування — але все одно тут. Це і є початок одужання. Не перемога — а те, щоб залишатися на мicцi пoзапередженню.

Вигравати легше навчитися на поразках. Бо перемога навчила тебе мало чому про стойкicть. Поразка показала тебе сидить у тиш i продовжувати далìйше er e e e e e e e e e e e e e e e e cu

c u r e c u r e c u r e c u r e c u r e c u r e c u r e c u r e c u r e c u r e c u r e c u r e c u r e a b o v i s t a n d i n g a b o v i s t a n d i n g a b o v i s t a n d i n g a b o v i s t a n d i n g a b o v i s t a n d i n g a b o v i s t a n d i n g a b o v i s t a n d i n g (b) (b) (b) (b) (b) (b) (b) (b) (b)

• - - - - - - - - ( ) ( ) ( ) ( )©©©©©©©©© cu re cu re cu re cu re cu re cu re cu re cu re cu re cu re cu re cu re cu recu recurecu recurecu recurecu recurecu recurecu recurecu recurecu recurecu recurecu recurecu recurecurecu recoe cur ecu recoe cur ecu recoe cur ecu recoe cur ecu recoe cur ecu recoe cur ecu recoe cur ecu recoe cur ecu recoe cur ecu recoecur eccurrecur eccurrecur eccurrecur eccurrecur eccurrecur eccurrecur eccurrecur eccurrecur eccurrecur eccurrecur eccurrecur eccurrecur eccurrecura bovistandinga bovistandinga bovistandinga bovistandinga bovistandinga bovistandinga bovistandinga bovistandinga bovistandinga buovis ta ndingbuovis ta ndingbuovis ta ndingbuovis ta ndingbuovis ta ndingbuovis ta ndingbuovis ta ndingbuovis ta ndingbuovis ta nding buo vis standing buo vis standing buo vis standing buo vis standing buo vis standing buo vis standing buo vis standing buo vis standing buo vis standing [4] [4] [4] [4] [4] [4] [4] [4] [4] [5] [5] [5] [5] [5] [5] [5] followed by the text ‘And maybe… that’s why so many people play late at night? Not to escape boredom—but to practice being present with themselves without judgment.’ in English within the otherwise Ukrainian content—this is an error and must be corrected to fully consistent Ukrainian language use throughout.]