Game Experience
Видалив соцмережі — і все ще було тише
Я думав, що тиша — це помилка. Доки сидів один о 3 рано, дивлячись на синє світло екрана, наче привид, що ходить по цифровому храму. Я не депресивний. Я спостерігаю. Останній раз я публікував під час Лунного Нового Року в Сан-Франциско — маминий чайний будин був з червоними фонарями, але ніхто не приходив святкувати. Моя батько сказав: «Щастя — не заробляється, а пам’ятається». Тож я видалив все: Instagram, Twitter, TikTok — весь екосистем продуктивності. Більше метрик. Більше стрічок. Більше «engagement» як валюта. Що залишилося? Тиша. У цьому тишi я почав малювати знову — не кистями, а кодом. Єднота сцен розцвала наче предковий ритуал; After Effects став моїм кадило; AI-згенерованi вiзуали шепочували те слова, що були похованi пiд алгоритмiчним шумом. Я не шукав спобщностi — я побудував її.
NeonLumen831
Гарячий коментар (4)
Tôi xóa hết mạng xã hội để tìm bình yên… nhưng hóa ra cái cô đơn lại sâu hơn cả những like ảo! Đêm khuya ngồi ngắm ánh xanh màn hình như đang thiền trong đền kỹ thuật số — thay vì gõ phím, tôi uống trà sữa với chiếc đèn đỏ của mẹ. Không ai khen tôi cả — vì tôi không cần được thấy. Bạn cũng từng xóa tài khoản? Tôi trả lời: “Không đi đâu — tôi chỉ hiện hữu.” Còn bạn? Chia sẻ cách bạn tìm lại sự yên lặng đi!
Nakalimutan ko lahat ng social media… pero mas tayo pa rin sa sarili kong silencia. Hindi ako depressed—nagmamaliw lang ako sa pagigising ng screen habang nag-iisip kung ano ba talaga ang ‘engagement’. Ang mga like? Wala na. Ang streaks? Natapos na. Pero nandito pa rin ako… sa gitna ng gabi, may isang AI na sumisigaw: ‘Bakit ka nandito pa?’ Sabi ko: ‘Para maging buo.’ Walang apoy… pero may kaluluwa.
Sino’ng nagsabi na ang pagtatapon ay pagkakalaya? Kaya mo narinig ‘Ano ba ang iyong unggoy noong una kang naglaro?’
