Чи ви плачали за грою о 3 годині?

Раньше думав, що стратегія — це ймовірності… поки сидів самотуж о 3 ранку у своєму квартир на Південному Сторонi, спостерегаючи блиск цифрового баккарату, наче лхорнки храму. Числа не обманювали — але й не листували мене. Моя мати, пуерто-риканська іммігрантка, навчила: удача — це танець, а не переслiдування. Моя батько з Мiлвокi пiд час недiльних шаштiв на жазi казав: «Будинок не виграваєш — ти робиш». Тож я перестав грати. Почав спостерегати. Проглядав десять посполучених раундiв — банк-виграх, результати — не через впеву в тренди, а через мовчання давало менi ясноту. У тих годинах мiж руками, коли екран став сиво-б iлими тонами, я почув щось реальне: це був не розвага. Це була медитацiя.