Від новачка до короля: Тао грибів

Я ніколи не думав, що моя перша рука на Фестивалю Фуні стане філософією. Ростучи між кодом Силікон-Веллі та даоською розвагою, я зрозумів: перемога — не випадковість, а час, стрим і простiр між страхом і течею. Спочатку я був лише новачком, що грав з «зhuang» картами й наздогання «xiangrui» як туриста на ярмарцi. Але потiм я побачив: кожна рука — данi, одягнена в шовк. Коеф? 45,8%. Ризик? Тихий вдих. Я припинув лiчити це чародною магiєю. Замiсть — кожна сесiя — 20 хвилин пiсля роботи — я вважав як акт присутностi. Нема великих ставок. Нема безнадних ігор. Лише Rs.10 учасникiв на ритм. Справжнє нагородження — не золото — а чистота.