Від початків до короля долі

Я не був майстром — я був просто хлопцем, втраченим у неоновому сяйві Фоуніанської Вечері, натискаючи кнопки як туриста в храмі, якого не розумів. Але тодi прийшов епіфанія: це не гемблинг. Це екзистенційна гра. Кожна сесія — 30 хвилин. Перевага хату? Близько 45,8%. «Щасливий» ставка? Скромнi $10 — достатньо, щоб залишись у ритмi, а не переслiдувати привиди. Моя терапевт (зен-монах у виглядi) сказав: «Машина тебе не нагороджує. Ти нагороджуєш себе». Я перестав переслiдувати джекпоти. Замість цього — я спостерiгав за іншими: їхнi посмiшки пiсля пораз i тиха перемога пiд вечорним лантарною — і зрозумiв: спІльнота — єдиний справжнiй множник. Фоуніанська Вечеря — не додаток. Це ритуал. Барабани не грають, бо ти виграєш — вони грають, бо ти з’явився. Тепер я створю ігри для людей, яким потрібна тиша бiльше, нiж символи. Не алгоритми — а присутн iсть. Якщо ти читаєш це о 2 годинi ранку з чаем у руцi — ти вже наполовину там.