คุณเคยแกลัวเป็นสุขขณะเงียบ?

Giả vui mà lòng vẫn lặng lẽ? Mình ngồi chơi game suốt đêm, không ai xem… nhưng tâm hồn mình đang viết nhật ký bằng nước mắt! Đâu phải thắng mới là đủ? Không — chỉ cần im lặng đủ lâu để nghe tiếng tim mình rung lên như một bản nhạc của ông bà xưa. Bạn có dám bấm nút “tôi cũng vậy” không? 😉

Alors tu veux être heureux ? Mais ton bonheur est un DLC payant ! Tu as passé cinq ans à développer des algorithmes pour simuler la joie… et la solitude t’attend toujours dans un coin tranquille. Les autres jouent avec des tambours de silence — pas de victoire, juste une pause avant que la prochaine carte ne se retourne. Et toi ? Tu lis encore tes pertes en encre… et tu te demandes si ça marche. #GameThérapie #OùEstLaJoie

Ну хто б не хотів хоча б раз почувати щасливим, коли всі навколо грають у своїх секретах? Якщо ти сидиш довго в тишому куті — ти чуєш не сміх, а як плаче алгоритмів у твоєму дусі. Кот на балконі вже зрозумів: “Ще не треба перемогти — просто сидіти й чути себе”. А тепер? Дивися — це не геймерська сцена, а філософська перерва з м’ячем у руцi! Ти що — знову спробуватим?

ভালো হয়ে ফেলানো? মিথ্যা! আমিও তোষ্টির বারবারটির চেকপয়েন্টেই।

সিলেন্সটা কি ‘আমি’কেই?

না—সিলেন্সটা ‘তোষ্টি’কেই।

এখনকারও ‘ফিলম’-এর ‘হয়’-এর ‘অফ’-এর ‘হয়’…

জবদশত ‘গিগ’…

চলুন!

আপনি ‘ডিজিটাল’—আমি ‘সিলেন্স’!