Знаєте що? Я зрозумів: гра — це не про виграш, а про те, щоб бути тут. Кожен розподіл карт — як дихання у темряві. Навіть коли програю — все одно сиджу і дивлюся у екран, наче відповідаю: «Тут я».

А ви так робите? Чи просто клацаете «грати» і чекаєте на фортуну? 😏

#гра #ночніритуали #фортунаНеСамоЗаПокращення

The Quiet Ritual of Playing

I came for the RNG, stayed for the existential dread.

This game isn’t about winning — it’s about surviving your own mind while pretending you’re not emotionally investing in pixelated oxes.

I track streaks like I’m solving a murder mystery… but the only clue is ‘why did I lose again?’

Turns out: discipline > luck. And also: yes, I still check my soul every night before clicking “deal”.

You do this too? Or am I just weird?

Comment below — we’ll start an anonymous support group.

豪賭王、開かれた

『Fú Niú Shèngyàn』って名前で、なんか高級そうに見えるけど、実際は深夜の静けさとカードのシャッフル音が「魂の呼吸」なんだよ。俺、大阪生まれで禅もVTuberもやるタイプだけど、このゲームは『勝つため』じゃなくて『自分を見失わないため』の儀式なんだ。

ランダムが神様？

10手ごとに記録するなんて、まるで占い師の日記帳。でもね、これは運命を読むんじゃなく、自分の焦りを止めるため。ストリートファイターで言うなら『必殺技の準備モード』みたいなもん。

ゲームは勝てなくてもOK

負けまくっても、「俺まだここにいる」という確認だけでも価値ある。たとえば夜中にカレー食べてたら、『もう終わりだ…』って思っても、またデールボタン押すんだよ。これが『Quiet Ritual』ってやつ。

どう思う？ あなたも何か毎晩やってる儀式ある？ コメント欄で共有しろよ！🔥

Це не гембінг — це ритуал. Коли всі сплять, ти шифлюєш карти як дихання: повільно, свідомо, з вогником на алтарі… І ти не виграв — ти просто жива! Моя бабця вже зрозуміла: щоб перемогти долю — треба сидіти з очима і чекати на екрані… А тепер? Я вже граю — і це не про перемогу. Це про те, що ти ще й тут.