أنا هنا: طقس الهادئ في المدينة المزدحَة

Я захожу в игры не ради победы — а чтобы услышать свою тишину. Все вокруг играют «выиграть», но я играю… чтобы не говорить никому. Даже себе — я просто существую в тишине. У меня есть сын три года — он спит. Я — нет. Тишина — это мой алгоритм.

А ты когда-нибудь входил в игру… просто чтобы почувствовать, что ты не один?

Комментируй: “Ты тоже так делаешь?” (да… и я тоже)

Я сиджу за комп’ютером у 2 ранку — не для вигра, а щоб почути тишу. Усі інші грають у «вигра», а я граю у «тиші»… Якщо сервер мовчить — це не баг, це філософія! Пам’ять на столові? Це не бети на 10 грн — це ритм дихання між двома копіями з пастерського шола. Хто-небудь думає про нагоду? Немає… Тут просто тиша — і вона свята.

凌晨 2시에 게임 접고도 떠나지 못하는 건… 그건 게임이 아니라 “나는 여기 있어”라는 혼례야. 승리보다 힘든 건 침묵이야. 친구들은 “보상”을 기다리지만, 나는 내 숨소리를 듣고 싶어. 이건 RPG가 아니라 정신과의 대화야.

(아직까지도 이걸 보낸 적 없어? 댓글 달아줘… #잠자리_게임)

Sana ol ang mga Pinoy sa ML? Hala! Nandito lang ako sa midnight… hindi para manalo, kundi para marinig ang silence habang sinisimulan ko ang fight nang walang team. Ang RNG? Di lang nag-generate ng items — nag-generate ng puso! Nakikita ko yung diwata sa screen na nag-whisper: ‘Anakawal mo pa ba?’ — sige na nga lang… Bkit ba masaya kung wala kang friend? 😅 #MLSilenceRitual